Резюме статті «Полінуклеотиди покращують бар’єрну функцію шкіри та зменшують запалення в мишачій моделі атопічного дерматиту, індукованого 2,4-динітрохлорбензолом»

Оригінальна стаття «Полінуклеотиди покращують бар’єрну функцію шкіри та зменшують запалення в мишачій моделі атопічного дерматиту, індукованого 2,4-динітрохлорбензолом» (завантажити)

Вступ та мета дослідження

Атопічний дерматит (АД) – це хронічне запальне захворювання шкіри, що супроводжується порушенням її бар’єрної функції, свербінням та інтенсивною імунною відповіддю. Полінуклеотиди (PN) – це біополімери ДНК, вилучені з гонад форелі, відомі своїми регенеративними та протизапальними властивостями. Метою цього дослідження було вивчити вплив PN, а також їхньої комбінації з гіалуроновою кислотою (HA), на симптоми АД.

Матеріали та методи

Дослідження проводилося на мишах лінії BALB/c, у яких АД був викликаний аплікаціями 2,4-динітрохлорбензолу (DNCB). Тварин розділили на групи, які отримували:

1. Фізіологічний розчин (контроль). 
2. Полінуклеотиди (PN). 
3. Гіалуронову кислоту (HA). 
4. Комбінацію PN+HA. 
5. Дексаметазон (DEX) як позитивний контроль. 

Ефективність оцінювали за індексом тяжкості дерматиту (DSS), рівнем IgE у сироватці крові, трансепідермальною втратою води (TEWL), а також за допомогою гістологічного аналізу та вимірювання рівня прозапальних цитокінів.

Основні результати

1. Зменшення клінічних симптомів: місцеве застосування PN значно знизило оцінку тяжкості дерматиту (DSS) порівняно з контрольною групою.
2. Зниження імунної відповіді: PN суттєво зменшили рівень імуноглобуліну E (IgE) у сироватці крові та індекс селезінки, що вказує на пригнічення системної алергічної реакції.
3. Відновлення бар’єру шкіри: лікування PN призвело до значного зниження показника TEWL (втрати води через шкіру) та підвищення рівня білка філагріну, який є критично важливим для цілісності бар’єру шкіри. 
4. Зменшення запалення та гістологічні зміни: гістологічний аналіз показав, що PN зменшують товщину епідермісу та дерми, кількість опасистих клітин, еозинофілів та відкладення колагену (нормалізують колагеностимуляцію).
5. Пригнічення цитокінів: PN значно знизили експресію ключових прозапальних цитокінів, таких як IL-4, IL-5, IL-13, IL-25, IL-33 та TSLP.

Синергічний ефект PN та HA

Дослідження виявило, що комбінація PN+HA була ефективнішою за використання компонентів окремо. Зокрема, у цій групі спостерігалося:

• найбільш виражене зниження рівня сироваткового IgE;
• краще відновлення бар’єрної функції шкіри та найнижчий рівень TEWL;
• найвищий рівень експресії філагріну.

Висновки

Полінуклеотиди демонструють потужні протизапальні властивості та здатність відновлювати бар’єрну функцію шкіри. Вони є перспективними кандидатами для лікування атопічного дерматиту, а їхня комбінація з гіалуроновою кислотою забезпечує ще кращий терапевтичний результат.

АНОТАЦІЯ

Актуальність: атопічний дерматит (АД) – це хронічне запальне дерматологічне захворювання, що характеризується порушенням бар’єрної функції шкіри, сухістю, свербежем та аномальними імунними відповідями на зовнішні подразники. Хоча полінуклеотиди (PN) мають протизапальні властивості, їхній вплив на АД залишається недослідженим.

Матеріали та методи: у цьому дослідженні вивчався вплив PN на мишачій моделі АД, індукованого 2,4-динітрохлорбензолом (DNCB). Ефекти оцінювали за індексом тяжкості дерматиту (DSS), індексом селезінки, концентрацією імуноглобуліну E (IgE) у сироватці крові, трансепідермальною втратою води (TEWL), гістологічними показниками, а також рівнями експресії мРНК цитокінів та білка філагріну в шкірі.

Результати: місцеве застосування PN значно знизило DSS, індекс селезінки, концентрацію IgE у сироватці крові та TEWL порівняно з контрольною групою. Крім того, гістопатологічний аналіз показав, що PN зменшують товщину епідермісу та дерми, кількість опасистих клітин, відкладення колагену та інфільтрацію еозинофілів у дермі. Більше того, PN суттєво пригнічували експресію ключових запальних цитокінів, включаючи інтерлейкін (IL)-4, IL-5, IL-13, IL-25, IL-33 та тимусний стромальний лімфопоетин (TSLP), в уражених тканинах шкіри. Імуногістохімічне (ІГХ) фарбування та вестерн-блот аналіз виявили, що PN перешкоджають пригніченню філагріну, викликаному DNCB. Комбінація гіалуронової кислоти (HA) та PN продемонструвала підвищену ефективність порівняно з використанням лише PN, особливо у зниженні концентрації IgE у сироватці крові та TEWL, а також у підвищенні експресії філагріну.

Висновок: ці результати свідчать про те, що полінуклеотиди є потенційними кандидатами для лікування АД, оскільки вони мають протизапальні властивості та покращують бар’єрну функцію шкіри.

Графіки зі статті (вибірково)

Зображення 1. Вплив ПН (полінуклеотидів) на товщину епідермісу й дерми та відкладення колагену в моделі атопічного дерматиту (АД), індукованого DNCB

1. (A) Гістологічні особливості шкіри спини, досліджені за допомогою фарбування гематоксиліном та еозином (H&E) (верхня панель) та фарбування трихромом за Массоном (нижня панель) (збільшення 40×).
2. Товщина (B) епідермісу та (C) дерми була кількісно визначена як середнє значення для п’яти випадково обраних ділянок на кожному зрізі.
3. (D) Відкладення колагену було кількісно визначено як середнє значення для п’яти випадково обраних ділянок на кожному зрізі.
4. (E) Відносні рівні експресії мРНК колагену (COL1A1) у тканинах шкіри спини були проаналізовані за допомогою RT-PCR у реальному часі.

Дані представлені як середнє значення ± стандартне відхилення (n = 6).

• * p < 0.05 порівняно з нормальною групою.
• # p < 0.05 порівняно з контрольною групою.

Групи дослідження:

1. Normal (Норма): нестимульована група.
2. Control (Контроль): група, стимульована DNCB та оброблена фізіологічним розчином.
3. PN: група, стимульована DNCB та оброблена ПН (полінуклеотидами).
4.  HA: група, стимульована DNCB та оброблена ГК (гіалуроновою кислотою).
5. PN+HA: група, стимульована DNCB та оброблена комбінацією ПН+ГК.
6. DEX: група, стимульована DNCB та оброблена 0,01% дексаметазоном.

Зображення 2. Вплив ПН (полінуклеотидів) на інфільтрацію імунних клітин у моделі атопічного дерматиту (АД), індукованого DNCB

1. (A) Еозинофіли, виявлені за допомогою фарбування гематоксиліном та еозином (H&E) (верхня панель, вказані стрілками), та тучні клітини, виявлені за допомогою фарбування толуїдиновим синім (нижня панель, вказані червоними наконечниками стрілок) (збільшення 400×).
2. Кількість (B) еозинофілів та (C) тучних клітин була розрахована як середнє значення для п’яти випадково обраних ділянок на кожному зрізі.

Дані представлені як середнє значення ± стандартне відхилення ($n = 6$).

• * p < 0.05 порівняно з нормальною групою.
• # p < 0.05 порівняно з контрольною групою.

Групи дослідження:

1. Normal (Норма): нестимульована група.
2. Control (Контроль): група, стимульована DNCB та оброблена фізіологічним розчином.
3. PN: група, стимульована DNCB та оброблена ПН (полінуклеотидами).
4. HA: група, стимульована DNCB та оброблена ГК (гіалуроновою кислотою).
5. PN+HA: група, стимульована DNCB та оброблена комбінацією ПН+ГК.
6. DEX: група, стимульована DNCB та оброблена 0,01% дексаметазоном.

Зображення 3. Вплив ПН (полінуклеотидів) на експресію білка філагрину в моделі атопічного дерматиту (АД), індукованого DNCB

1. (A) Зрізи шкіри були підготовлені зі зразків спини, отриманих на 30-й день, імуногістохімічне фарбування з використанням антитіл до філагрину. Зображення отримані при 40-кратному збільшенні.
2. (B) Щільність фарбування філагрину в шкірі була кількісно визначена за допомогою програми ImageJ як середнє значення для п’яти випадково обраних ділянок на кожному зрізі.
3. (C) Рівні експресії білка філагрину в лізатах тканин шкіри були оцінені за допомогою вестерн-блот аналізу (Western blot).
4. (D) Денситометричний аналіз смуг вестерн-блоту був проведений для кількісної оцінки рівнів експресії білка філагрину.

Дані представлені як середнє значення ± стандартне відхилення (n = 6).

• * p < 0.05 порівняно з нормальною групою.
• # p < 0.05 порівняно з контрольною групою.
• $ p < 0.05 група PN порівняно з групою PN+HA.

Групи дослідження:

1. Normal (Норма): нестимульована група.
2. Control (Контроль): група, стимульована DNCB та оброблена фізіологічним розчином.
3. PN: група, стимульована DNCB та оброблена ПН (полінуклеотидами).
4. HA: група, стимульована DNCB та оброблена ГК (гіалуроновою кислотою).
5. PN+HA: група, стимульована DNCB та оброблена комбінацією ПН+ГК.
6. DEX: група, стимульована DNCB та оброблена 0,01% дексаметазоном.